Напрямок:

Tech

Криза як жорсткий продакт-менеджер

Автори

Валерія Іонан

Дата та час публікації:

20 кві. 2026, 12:55

Час читання:

2 хв

Матеріал присвячений тому, як екстремальні умови війни змусили Україну переосмислити підходи до оборонних технологій, і який досвід із цього може перейняти решта світу. Головна теза колонки: криза виступила в ролі жорсткого, але надзвичайно ефективного продакт-менеджера. Системи, які раніше спиралися на тривалі бюрократичні цикли закупівель і погоджень, пройшли стрес-тест реальністю. Ті, що не працювали, швидко відмерли, а життєздатні рішення еволюціонували за лічені тижні чи навіть дні.

Авторка наводить конкретні цифри цієї трансформації. З початку повномасштабного вторгнення кількість виробників дронів в Україні зросла з 7 до понад 500, а компаній у сфері радіоелектронної боротьби — з 2 до майже 200. Кластер Brave1, створений для прямого зв’язку між фронтом та інноваторами, сьогодні об’єднує понад 3000 компаній та має понад 1000 валідованих рішень.

Цей масштабний зсув став можливим завдяки зміні філософії. Тривалі цикли закупівель, які в мирний час вважаються запорукою стабільності, в умовах високої динаміки стають структурною вразливістю. Коли загрози змінюються щодня, технології, що закуповуються роками, застарівають ще до потрапляння на фронт. Тому Україна відкрила оборонний сектор для приватних інновацій і скоротила шлях від розробки до поля бою.

На основі українського досвіду Іонан формулює чотири ключові уроки для урядів інших країн, які прагнуть модернізувати свої оборонні екосистеми:

По-перше, бюрократію потрібно «зламати» зсередини. Замість того, щоб ховатися за застарілими процесами, політики мають шукати обхідні шляхи та перепроєктовувати систему. У сучасному світі нездатність адаптувати бюрократію стає найбільшим стратегічним обмеженням держави.

По-друге, держава має реально відкривати ринки. Її роль полягає не у виборі «переможців» в ручному режимі, а у створенні умов, де бізнеси можуть експериментувати та конкурувати. Тільки ринкова динаміка здатна забезпечити стале масштабування інновацій.

По-третє, потрібен робочий діалог між урядом та бізнесом. Це не про символічні круглі столи чи хакатони, які генерують лише звіти. Йдеться про створення дієвих механізмів, на зразок defense tech кластерів, які щоденно розв'язують реальні проблеми та визначають дефіцит спроможностей.

По-четверте, інноваціям потрібен лідер. Робочі екосистеми не виникають самі по собі. Має бути конкретна інституція або особа з мандатом, повноваженнями та відповідальністю, яка об’єднує стейкхолдерів і прискорює ухвалення рішень.

Повну версію колонки Валерії Іонан читайте на сайті Atlantic Council за посиланням: 🔗 What Ukraine’s wartime tech ecosystem can teach the rest of the world